Gribmund | Дата: Среда, 13.04.2011, 10:23 | Сообщение # 1 |
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 51
Статус: Offline
| Дуже мало людей закарбовуються у пам"яті дійсно надовго. Здається, що ти не бачив їх лише кілька днів, а насправді між вами роки. Ці люди справжні. Нам дуже хочеться у це вірити. На жаль, те у що ми віримо дуже відрізняється від дійсності. Віра - мабуть найнеоднозначніше явище у нашому житті, адже кожен вірить у те, що вважає за потрібне. Я теж вірив. Я був переконаний у тому, що люди, яких я цінував найбільше будуть зі мною якщо не усе життя, то принаймні більшу його частину. З нетерпінням очікуючи на кожну наступну зустріч уявляв якою вона буде, яким буду я після цієї зустрічі. Адже клуб дійсно змінює. Повільно але системно. І якщо ти дійсно став частиною цієї системи, зміни невідворотні. Зазвичай, клубівці міняються на краще. Але у житті все збалансоване - якщо є + то поряд обов"язково з"являються мінуси. А тут вже математичне правило "мінус на мінус дає плюс" не діє... Негатив має властивість накопичуватися, перебувати у прихованому, латентному періоді. А потім стається вибух. Клуб вибухнув (особисто для мене). Цього можна було очікувати, але не так, не тоді, не з тими людьми... Зупинилася і обірвалася величезна частина життя, історія, яку не судилося дописати. Залишилися спогади, але і вони, наче старі фотографії, почали втрачати кольори, тьмяніти і поступово зникати перетворюючись у біле безкінечне тло. А разом зі спогадами, на жаль, почали зникати і реальні речі - фото знайомих і дорогих обличь із "сонця на стіні", а з часом і саме сонце, разом із всім неймовірним краєвидом, зникло. Ще один кінець, але мабуть і початок. Тому що нічого просто так не закінчується, а перероджуються, змінюється і живе. Хочеться у це вірити. Дуже мало людей закарбовуються у пам"яті дійсно надовго. Запам"ятовуються лише справжні. Я вас пам"ятаю. Хочеться вірити, що пам"ять не помиляється, помиляються лише люди...
|
|
| |